укр / eng / pol

 






ПРЕМ’ЄРА ВИСТАВИ ПРО МАЙДАН НА СВІТОВОМУ ФЕСТИВАЛІ У ФРАНЦІЇ

У Франції відбулася історична подія для двох країн – світова прем’єра першої в історії вистави за українською п’єсою французькою мовою - «Майдан Інферно» Неди Нежданої у рамках Світового фестивалю Театрів Маріонеток у Шарлевіль-Мезьєрі. Це постановка французького режисера Клемана Перетятка ліонської театральної компанії «Колапс». Показово, що вистава увійшла в основну програму, до того ж як ко-продукція з фестивалем, що означає найвищий рейтинг. Символічно, що це п’єса про Майдан, його героїв, переживання подій, їхнє осмислення. Хоча задум тексту виник в Україні, але сама містерія писалася переважно у Франції, під час резиденції авторки в Парижі, в Домі Європи і Сходу, а також у мандрах – Німеччина, Македонія, Косово… Тобто український зміст мав іноземний контекст, і текст виник в «асоціації з Європою», про яку йде мова у п’єсі. Тому невипадково перше сценічне прочитання та публікація відбувалися у Франції (фрагментарно і в Німеччині), а вже потім в Україні, опубліковано зокрема у проектах Центру Курбаса «Майдан. До і після» та «Лабіринт із криги та вогню». Цей текст – спроба зрозуміти сутність революції, як нового витка еволюції, як іншої свідомості. Адже Майдан – це не лише простір, а ще й спосіб мислення. Усе почалося з асоціації з Європою, якої намагалися позбавити Україну, але поступово переросло у глобальну боротьбу за головні людські цінності. У п’єсі принципово немає політиків, а лише звичайні люди, які люблять, гніваються, жартують… Але мимоволі герої опиняються у вирі подій і змінюють цей світ. Сама присутність на Майдані вимагала подолання страху і чогось надзвичайного – цим стало диво самоорганізації і прорив у майбутнє. «Майдан Інферно» містить чимало документального, але водночас це – фантазія, яка нагадує міф про Орфея і Евридіку навпаки. Головна героїня Аня розшукує коханого Ореста, який опинився між життям і смертю – у комі, захищаючи її від ударів силовиків. Але не вона спускається у пекло, а ніби пекло піднімається на землю - і візуально, адже Майдан захищала стіна вогню, і по суті – своїм терором влада намагалася перетворити всю Україну фактично у концтабір.
  У п’єсі відкритий фінал – вийшовши з одного кола пекла, герої потрапляють у нове пекло, ще більше, напад РФ на Україну. І це пекло досі присутнє в реальності, як і суть Майдану.
Новій постановці передувала ескізна вистава (скорочена версія) цієї ж театральної компанії, але з іншим сценічним рішенням і акторським складом – в рамках міжнародного фестивалю політичного театру «Етранж Етранжи» (Дивний Іноземець) два роки тому в Ліоні. Тоді була створена «блукаюча» вистава у різних просторах театру – так, публіку запрошували на сцену пити чай і приміряти маски, але потім вона була вимушена тікати разом із акторами-героями від умовного «беркуту», або стояти в черзі на сповідь на сходах перед битвою. А паралельно з виставою демонструвалися кадри з російського пропагандистського брехливого шоу про Майдан у Криму, які давали можливість оцінити його дикий фальш самим глядачам на контрасті з щирістю і глибиною театральної версії. Нова повнометражна постановка готувалася довго і також у мандрах, але вже різними країнами. Режисер Клеман Перетятко спершу приїхав до України, аби більше зрозуміти і події п’єси, і саму нашу країну, а водночас взяти участь у науково-практичній конференції Центрі Курбаса «Культура як суб’єкт. Майдан. Війна. Екстрема» і презентації книги «Майдан Інферно» у Французькому інституті. Потім постановник привіз двох акторів Амандін Венсон і Антоні Льєбо – учасників потенційного дійства, аби занурити їх у цю атмосферу, познайомити з учасниками подій (завдяки майстер-класу і резиденції у Центрі Курбаса). Співпраця з Музеєм Революції Гідності та подорож Україною, зокрема в Маріуполь також сприяла глибшому розумінню і наповненню вистави смисловими акцентами. Далі була робота в Ліоні та в центрах інших французьких міст – Ніці та Сент-Фуа-ле-Льйон, де відбувалися покази ескізів на публіку. Так поступово шукали форми і смисли постановки. Рішення нової вистави виникає через знайомство режисера з традиційними українськими мистецькими формами – Вертепом і ляльками-мотанками, а підказкою став новий жанр, який сформувався у процесі творення. Якщо у французькій версії жанр п’єси був довгим і складним, то в українській раптово прийшло розуміння, що ж це за форма – «вулична містерія». Вертеп, який походив по суті з містеріального дійства – має спільне коріння з ним. Сама наявність «дива» і перетворення світу, різних просторів – сакрального потойбічного і земного реального, а також сцен-інтермедій давали ключ до постановки, але з тієї різницею, що інтермедії були у соціальних мережах, перекладені театральною мовою масок і гри. Клеман Перетятко, який займається не лише драматичним театром, а поєднує його з тіньовим та маріонетками, запропонував своїм акторам і глядачам трискладову структуру дійства. Троє акторів (до названих вище приєднався Сімон Жуанно) втілюють всі численні ролі вистави - і «живі», і «містичні», і «віртуальні». Реальні сцени на Майдані - «тілесні» - у формі стилізованих «конструктивних» маріонеток із металу та абстрактних голів ляльок-мотанок, «фейсбучні» - зі специфічними прямокутними масками, подібними до «аватарок», а внутрішні монологи і «потойбічний» діалог головних героїв Ані і Ореста – просто актори, як такі. Поєднання цих трьох світів передавало складність тексту і проявляло багатомірність вистави. Легка тендітність і крихкість маріонеток контрастувала з важкими металевими конструкціями, з яких вибудовувалися барикади, і де самі актори химерно трансформували простір. Вистава пропонує і складну партитуру акторської гри, де динаміка перетворень і бойовий ритм змінюється раптовою паузою і пронизливою оголеністю почуттів і думок героїв. Постановка розкривала сутність революції в Україні, привертала увагу і до сучасних подій, до зацікавлення іноземною публікою, але водночас резонувала з акціями протесту в інших країнах. Так, театральна компанія з Буркіна-Фасо у Ліоні зазначала, що це «дуже по-африканськи», а на фестивалі в Шарлевіль-Мезьєрі ділилися порівняннями з акціями «жовтих жилетів». Очевидно, що проблема боротьби за демократію, права людини, її свободу лишається надзвичайно актуальною і потребує художнього осмислення. Особливо в такий буремний час. Творці вистави Неда Неждана і Клеман Перетятко також були учасниками дискусійних круглих столів «Маріонетки і вуличний театр» та «Маріонетки і поезія», презентували на книжковому ярмарку фестивалю нові видання українських драматургів французькою мовою видавництва Еспас д’ен Інстан: власне «Майдан Інферно» та «Панорама української драми «Від Чорнобиля до Криму» (директор видавництва і упорядник Домінік Долм’є), до якої увійшли 9 п’єс сучасних авторів. Серед них драматурги – співробітники та учасники спільних проектів Центру Курбаса – автор і спів-упорядник Неда Неждана, Олег Миколайчук, Олександр Вітер, Сергій Жадан, Анна Багряна, Дмитро Терновий, Олександр Ірванець. Така потужна театральна і видавнича презентація українських драматичних авторів відбулася вперше – завдяки організаторам, Національному центру книги і підтримці фонду і-Портунус.
Детальніше про створення п’єси і вистави читайте тут
і ще тут
а ще тут
За матеріалами відділу драматургічних проектів НЦТМ імені Леся Курбаса


2     3     4     5