укр / eng / pol

 



20 квітня, у день українського футуризму, керівник відділу драматургічних проєктів Центру Курбаса, відома письменниця, культуролог і кандидатка філологічних наук Неда Неждана провела он-лайн експериментальний майстер-клас «Драматургія варіантів і спростування міфів» для студентів ОП «Літературна творчість, українська мова та література і англійська мова» у межах навчального курсу «Майстерня драматургії» та поділилася секретами творення зі слухачами предмету «Новітньої української драматургії й театру», що дистанційно завітали на зустріч із драматургом. Ініціатором і організатором майстер-класу зі студентами-практикантами виступила науковий співробітник Центру Курбаса Мар'яна Шаповал, а модераторкою - Марина Рябченко, викладачі Кафедри історії української літератури, теорії літератури і літтворчості КНУ імені Т.Шевченка.

Неда Неждана запропонувала спростувати такі міфи:
1. Міф про амнезію. Драматург як Дон Жуан, і п’єса, яка грає у «квест»
2. Міф про ідеальну виставу: лабіринти і пастки для режисерів
3. Міф про реальність у п’єсі. «Правда життя», яка відбудеться завтра.

Драматичні тексти, що були обговорені на зустрічі, можна знайти на сторінці драматурга на сайті «Драма-Світ» - спільному проєкті Центру Курбаса та організації «Джойфест»:
https://www.dramaworld.pp.ua/neda-nezhdana

А теоретичні тези авторського майстер-класу - в альманасі «Курбасівські читання»:
http://www.kurbas.org.ua/projects/almanah9/almanah9_5.pdf

Студенти мали можливість також поставити питання і почути ексклюзивні відповіді.
Нагадуємо, що цього року ще можна приєднатися до драматургічно-сценарної майстерні «Лабіринт» Неди Нежданої та Олександра Вітра, розпочатої в НЦТМ імені Леся Курбаса.
Враженнями від майстер-класу поділився студент КНУ імені Т.Шевченка Сергій Савін:
Драматургія як провокація: відкрита лекція з Neda Nejdana (для "літературної творчості" і не тільки)

Сьогодні, в день народження футуризму, Неда Неждана – відома письменниця, режисерка, кандидатка філологічних наук увірвалася своїм авторитетним футуристичним голосом (бо хіба не кожен письменник всередині футурист?) в онлайн-систему філологів Київського університету.
Студенти, до того читаючи її п`єси, уже знали, що дощ має обов`язково повертатися, знали, що самогубство самоти відбувається і в нашій реальності, знали, що кожен письменник шукає своєрідну провокацію іншості, аби йти на Голгофу нерва в експериментальності свого і читацького мислення.
Кожне мисленнєве ствердження пані Неди було наче постріл у нашу карантинну воскресну реальність. На полях свого щоденника я занотував речення зі своєї голови: «Поет-Іуда, драматург-Ісус» (на таке мислення наштовхували певні відвертості!) бо поет цілковито стверджений на своєму словоцентризмі, сидить у бункері власного «я», а пані Неда наголошувала, що драматург мусить вилазити з бункера і вкладати свою душу і реальність у всіх персонажів. Натомість поет, як почав мислити я, за що мені ставало соромно до самоти, сконцентрований на собі бункерний Апостол, що підтвердив би історіограф української літератури Юрій Ковалів.
В якомусь новому світлі можна було зрозуміти «принцип багатоповерхівки», адже п`єси експериментально впливають на мислення, маючи в собі багатоповерхову реальність: такі своєрідні паралельні мікро і макро космоси Григорія Сковороди.
Неда Неждана говорила про драматургію зсередини свого серця, розуміючи, що сучасна людина компенсує відчуття стресу в драматичному дійстві. І певно, кожен з нас зголоситься на тому, що стрес є найсильнішим механізмом саморозвитку як і колись, так і станом на нині.
Говорили про парадоксальність ситуації у п’єсах Неди Неждани, де була загострена увага на «Майдан: інферно», «Час чорного сонця», «Загублені у тумані»: письменниця розповідала, як французи співпереживали з Україною, дивлячись її п’єси, як кліпова свідомість, яка передбачає ескізне мислення, змушує глядача бути співавтором, бо саме ми обираємо окраєць сцени, щоб сфокусувати свою увагу на якійсь деталі. Тобто, кожен глядач може відчувати себе імпресіоністом, роздивляючись якусь деталь, хоч і п’єси Неди Неждани інколи нагадують мені багатоповерхівку метамодернізму.
Говорили про різновекторність режисера і драматурга, які прописують усе віддалене і близьке в тексті, немовби стоячи з різних боків одного ж кордону.
Сконцентрована увага була на драматургові, який, за словами пані Неди, має створити ілюзію авторства у режисера, хоч насправді драматург ще в утробі ненародженої п’єси розуміє систему її варіативності.
«Драматургія варіантів» – це коли внутрішня картинка, загублена самим автором, може воскреснути в постановці режисера, а глядач може обирати собі реальність, в яку хоче вірити.
Пані Неда, прощаючись із філологами, наголосила, що кожен з нас має слухати простір і вчитися його відчувати. «Приручати». , – як би сказав Антуан де Сент-Екзюпері.
«Ми всі віримо в прогностичну функцію літератури», зауважила модераторка зустрічі Мар`яна Шаповал.
І саме цього хочеться побажати нам в ще один рік, коли вогонь в Єрусалимі зійшов, а Ісус воскрес:
побажати віри в нашу історію реальності.
Такою була сьогодні "Майстерня драматургії" з Недою Нежданою.