укр / ENG / pol

ВИДАВНИЦТВО

Н.М.Корнієнко: "Нелінійне театро(мистецтво)знавство: постнекласичний ландшафт. Від Фауста до Протея"

Чи може половинка яблука важити більше цілого? Чи може слон поміститися в каструлі?

«Хто» такий К-мезон – найменша частка чи тест на нові виміри у театрі?

Чи може річ у виставі правити за персонажа і чому гнана донедавна еклектика – нині така ефективна?

Чому сучасне театрознавство не чує тиші і запахів, шереху і тактильних викликів театру? Не розуміє стратегій Недіяння чи нелінійності, не відчуває шостих, сьомих вимірів? Чому технології стають нині художнім суб’єктом?

Чому підсвідомість і парсичні енергії так непередбачувано дарують нам метафізичні і екзистенційні виміри театру? Чи є майбутнє у театру психологічного?

Що таке інноваційний лідер у мистецтві-ХХІ? Чому Поет і Вчений вчергове в історії зіллються у єдину цілість в новому діалозі?

Що таке актуальне мистецтво – у сучасному постнекласичному ландшафті?

І чому Фауст поступився Протеєві?

Над цими та іншими запитаннями читач одержить привід задуматись в діалозі з книгою академіка, доктора мистецтвознавства Неллі Корнієнко Нелінійне театро(мистецтво)знавство: постнекласичний ландшафт. Від Фауста до Протея. – К. «Альтерпрес» - 2013, 272 с.

 

 

Роботу виконано згідно наукових планів НЦТМ імені Леся Курбаса та Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Рильського НАНУ

Рецензенти:

Кизима В.В., доктор філософських наук, професор, завідувач кафедрою філософії наук і культурології, керівник Лабораторії постнекласичних методологій Центру гуманітарної освіти НАНУ;

Добронравова І.С., доктор філософських наук, професор, завідувачка кафедрою філософії і методології науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Корнієнко Неллі. Нелінійне театро(мистецтво)знавство: постнекласичний ландшафт. Від Фауста до Протея. Монографія. – К., 2013 - 225 с.

Автор ініціює новий напрям у гуманітаристиці, зокрема, у мистецтвознавстві. Це вже друга монографія на цьому шляху, орієнтованому на театр і художню культуру як нелінійні, відкриті, самоорганізуючі системи з високими ступенями свободи. Напрям може бути означений як синергетика художньої культури, або ширше – як нелінійне мистецтвознавство. Дослідження таких феноменів, як Принцип недіяння, нанотехнології в художній культурі, театр у контексті квантового світу; суб’єктність художньої культури, постнекласичний ресурс театру екзистенційного, метафізичного та психологічного; парсичні енергії театру; експансії театру; інноваційний лідер в культурі ХХІ ст.; актуальне мистецтво; принципово нова роль культури у третьому тисячолітті; шлях від Фаустівської культури до Протеєвої, - неуникно ставить на порядок денний питання про можливість нового онтологічного прецеденту.