укр / ENG / pol

Акторська школа

«Школа образного перетворення»



Згідно зі стратегічним напрямком діяльності НЦТМ ім. Л.Курбаса:

«Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти».

У розвиток проекту «СЕМІНАРІУМ», який здійснювався зусиллями акторської школи «Школа образності» та НЦТМ ім. Л.Курбаса в період з 2007 по 2012 рік.

 


Вступ

Наша молода українська держава, як і громадянське суспільство знаходиться у стані становлення. Цей перехідний період співпав в часі з процесами глобалізації світу, що прибирає просторові кордони, відкриває можливості для діалогу між людьми і культурами. Сучасна людина отримала нечувану свободу думки й самовиявлення. Ми можемо очікувати вибухів людської творчості, що, власне, й відбувається в технічних галузях науки.

Процес глобалізації сприяє дуже швидкому відокремленню всього справжнього, авторського, вагомого від підробки, копії, фальші. Сучасний професіонал у будь-якій справі має щоденно співвідносити особисті напрацювання із світовими досягненнями в своїй галузі і говорити своє власне слово. Лише це забезпечує сьогодні гідний професійний рівень і відчуття особистісної присутності в мінливому світі.

Сучасний світ викидає за борт життя людину, справу, дію, яка є репродукцією оригіналу, вторинною, безособовою. Функцію копіювання, сховища і відтворення як інформації, так і автоматичних дій взяла на себе техніка. Людині сучасний світ активно пропонує займатися людським – творчістю. Умовою духовного виживання людини в стрімкому динамічному середовищі є наявність власного обличчя в своїй справі.

Для української людини, української нації питання власного обличчя стоїть особливо гостро. Радянська спадщина має всі ознаки безособовості й рабської моралі. Цей слід вкоренився в ірраціональних глибинах кожної української душі у вигляді страху бути собою, наскрізного почуття меншовартості, неспроможності здійснити вчинок, беззахисності. Такому травмованому індивіду залишається лише шукати чужі шаблони для наслідування, моделі, вказівки для симуляції діяльності.

В цей важкий перехідний суспільний період на допомогу людині, що блукає, втративши джерело власних духовних сил, має прийти мистецтво. Сила мистецтва завжди звертається до сили душі людської, пробуджує її, дає ресурс для гідності, перевертає свідомість, активізує волю, живить коріння, спонукає до творчості. Мистецтво є носієм природного морального закону, що повертає людей додому, до себе. Будучі собою, люди можуть відчути себе спільнотою, нацією. Справжнє мистецтво завжди йде в авангарді суспільства.

Нажаль, українське театральне мистецтво йде сьогодні позаду будь-якого прогресу. Театр взяв на себе обслуговуючу, розважальну функцію, що не є притаманною для мистецтва.

Ми пропонуємо

Створити національну акторську школу як відповідь на питання актуальної ситуації, що склалася в українському мистецтві й у світових суспільних процесах. Домінантою в школі має бути сила особистості майбутнього актора. Для цього ми залучаємо сучасні досягнення психології особистості, психології творчості, мистецтвознавства, звертаємось до співзвучної українській душі філософії Григорія Сковороди. Програму і методику ми будуємо з математичною точністю теорій, які вивчають детерміновані та не детерміновані процеси та системи, спираючись на довершеність фізичних законів збереження і трансформації енергії, теорій поля, та інших, за якими побудований і існує світ.

Запропонована система навчання професійного актора є наслідком пошуків, експериментів, теоретичних та емпіричних досліджень протягом останніх 30 років. Частково, фрагментарно за цією системою навчались сотні людей, які згодом, в справі свого життя зайняли лідируючі позиції. Багато з них залишились в мистецтві і створили власні сучасні театральні осередки, заснували міжнародні фестивалі. Або працюють біля мистецтва як аналітики, дослідники в якості критика, театрознавця, кінознавця. Всіх цих людей об’єднує те, що вони не схожі один на одного, що вони обрали свій шлях, свій стиль, своє обличчя релевантне своїм особистісним переконанням. Вони із вдячністю визнають, що Їхню особистісну творчу потенцію в молодому віці спровокувала система акторського виховання (зараз «Школа образності»).

З тих часів система удосконалювалась. Важливим етапом розвитку Школи образності була серія презентацій методу в 2007 році в НЦТМ ім. Леся Курбаса із залученням експертів різних наукових галузей. Аналіз отриманих експертних висновків спонукав до систематизації емпіричних та теоретичних досліджень природи акторської гри, та удосконалення методу навчання. Виявилась необхідність більш детального дослідження генезису особистісних якостей актора, що забезпечують зовнішню виразність. Також, стало зрозумілим, що відсутність чіткого, жорсткого етичного кодексу актора призводить до розпливчатої, невиразної зовнішньої поведінки й, часом, провокує хворобливі тенденції до марнославства. Ці недоліки враховано. Розроблені психологічні й філософські засади виховання актора-творця.

Сьогодні ми здатні не лише пробудити творчу потенцію кожної індивідуально особистості, а створити колектив однодумців, об’єднаних
загальною ідеєю. Ідеєю професіоналізму в акторському мистецтві.
Змістовні матеріали, що стосуються теорії, методології та програми містяться в книзі О.Токарчук, Н.Токарчук «Школа образності. Акторське мистецтво. Психологія», та на сайті школи образності ( http://activart.in.ua/).

Експозиція проблеми

Відсутність вітчизняної професійної акторської школи світового рівня.

Україна дуже багата на талановитих людей, дуже щедро вона роздає своїх синів та дочок по світу. Вони навчаються за кордоном, стають професіоналами, та прославляють інші країни. Цьому негативному тренду необхідно протиставити створення вітчизняної акторської школи.

Відсутність теорії акторського мистецтва, універсальних принципів і законів акторської виразності, чітких і жорстких критеріїв акторського професіоналізму.

В нашому гуманітарному світі укорінилася хибна думка про те, що театральне мистецтво взагалі, і акторське мистецтво, зокрема не піддаються повноцінному аналізу. З цього випливає, що не можуть існувати будь які об’єктивні критерії, та правила. Така домінуюча позиція призвела до певної деградації акторської професії, до зведення її до чогось інтуїтивного, невловимого. До такого стану, що коли виникає будь-яка спроба проаналізувати, чи об’єктивно розглянути акторську роботу, то це призводить до неминучого руйнування тонко матеріальної ефірної побудови. Наче не можна торкатись «святого». При такому стані речей зрозуміло, що будь яка акторська школа – неможлива. Можливе лише інтуїтивне «творення». Очевидно, що початкове твердження в цьому ланцюгу – хибне. Акторське мистецтво повинно мати власну теорію, і відповідну навчальну практику. Обов’язково мають бути і принципи і критерії професійної акторської роботи.

Необхідність реабілітації акторської професії в мистецтві.

Сучасна українська акторська освіта готує актора – розважальника, відтворювача чужих текстів і задумів драматурга, режисера, продюсера, глядача. Студенту покращують звучання голосового апарату, гнучкість тіла, навчають танцювати, співати й бути гарним виконавцем. Критерії власного професіоналізму у такого актора завжди назовні – це похвала режисера чи аплодисменти глядача. Тому всі сили він витрачає на те, щоб догодити, сподобатись. Професія, що вимагає від людини бути цілком залежною, кривдить і псує людську особистість. Людина стає емоційно розбещеною, поводить себе вульгарно, штучно. Втрачає зв'язок з реальністю. Дискредитує акторську професію.

Право говорити словами класика актору необхідно заслужити власним словом, власною позицією. За християнським законом, що найвищою цінністю проголошує особистість та особистісне мислення: "Ви чули, що сказано древнім... А Я кажу вам…"(Біблія. Проповідь Христа на горі). Особистість як найвище Слово – ось яка вимога повинна стояти перед сучасним актором.

Сучасний стан представника акторської професії викликає наше занепокоєння в зв’язку з існуючою дискримінацією його творчої гідності. Актор – така ж творча особистість, як і режисер, художник, або музикант. Але сьогодні він поставлений на другорядну, обслуговуючу, залежну позицію. Він беззастережно виконує вказівки продюсера, режисера, сценариста. Або в зібраннях, на виступах, та навіть і у виставах йому часто відводиться роль обслуговуючого персоналу, який надає, хоч і мистецькі, але послуги. Ми заперечуємо ставлення до актора, як до об’єкту маніпуляцій. Натомість стверджуємо, що сила особистості актора – це наша головна цінність та передумова виразності.

Потреба у професійних акторах, здатних гідно представляти Україну у світі.

Свого часу Лесь Курбас писав: «Найгірша перешкода мистецтву в театрі – це так званий готовий актор, професіонал. Що це таке? Це в більшості рутина, нахабна, зарозуміла, сліпа, недалека, нетворча. Копія копії. Сосуд традицій. Перекривлене вухо, що прислухається тривожно і жадібно до оплесків. Маленька душа, хвора на рецензії». Так він писав у 1919 році. Але з того часу становище стало ще гіршим. Сучасний український актор, не маючи професійної школи, професійного етичного кодексу, мимоволі є втіленням того, що йому знайомо – радянської традиції безособовості.

На відміну від часів Курбаса, сьогодні опановувати акторську професію йдуть молоді люди, як правило з недостатнім рівнем загальної освіти. Вони надають найвищу вартість своїм зовнішнім даним й морально готові до власного рабського становища. Недорікуваті, з утрудненнями в формулюванні власної думки, не вміючи вільно і самостійно мислити, вони готові вкладати в свої вуста і відтворювати слова Лесі Українки, Івана Франка, Антона Чехова. Викликає великі сумніви, що Леся Українка дала би згоду на те, щоб її слова відтворював залежний раб за допомогою штампованих інтонацій.

«Мусить прийти нове покоління, сильне волею і індивідуальностями, що, як непотрібне шмаття, викине з театру весь мотлох традиції, шаблону, нутра і безграмотності», - нездійсненна мрія Леся Курбаса, яку ми, його нащадки, здатні втілити в життя. Необхідно згадати, прийняти і продовжити традицію українського неповторного обличчя, особи, особистості.


Цілі проекту

Заснування сучасної й унікальної вітчизняної акторської школи як осередку фундаментальної базової освіти в галузі акторського мистецтва.

Нашою головною метою є створення і розвиток принципово нової, сучасної вітчизняної акторської школи. Школи у всіх можливих розуміннях цього слова: від початкової акторської освіти, в якій головне – це власна творча особистість людини, до ґрунтовної світоглядної концепції. Крім того, наявність школи ми розуміємо як ознаку якості підготовки фахівця в акторській професії.

Створення осередку культурного авангарду, молодіжного творчого життя, обміну досвідом, започаткування художніх проектів.

Талановита молодь, отримуючи базову акторську освіту прагнутиме застосовувати отриманні знання та набуті професійні навички. Це матиме вихід в публічних заходах акторської школи, таких, як відкриті тренінгові сесії, етапні публічні заліки, а наприкінці курсів – публічні етюдні роботи. Таким чином поступово буде створюватись осередок, центр тяжіння творчої молоді, та зацікавленого глядача.

Створення підручника з акторського мистецтва.

Перший крок в цьому напрямі вже зроблений, а саме в 2011 році вийшла з видання перша книга серії «Школа образності», власне «О.Токарчук, Н.Токарчук «Школа образності. Акторське мистецтво. Психологія».


Задачі проекту

  • Сформувати сталу організаційну та наукову структури школи
  • Виховати конкурентоспроможних професійних акторів
  • Виховати тренерів, а згодом викладачів акторської школи «Школи образності» з числа успішних студентів школи



  • Навчальна програма акторської школи «Школа образності» (стисло)


    Повна програма школи складається з чотирьох послідовних курсів по пів року (один семестр) кожний.

  • Індивідуальна образність
  • Парна образність
  • Композиційна образність
  • Режисерський практикум

  • Кожний курс починається з теорії, потім залік, або колоквіум з теорії і далі – практичні заняття. Змістовна і детальна програма школи може бути представлена окремо.

    Теоретична програма школи включає в себе, зокрема, (і на цьому ми особливо наголошуємо) основи психології особистості, а саме:

  • Психологія творчого мислення.
  • Психологічні особливості аналізу й розуміння художнього тексту.
  • Розвиток емоційного інтелекту.
  • Самоспостереження, самоусвідомлення, самоcтворення.
  • Образна переробка драматургічного матеріалу.

  • Розклад занять однієї групи має складатися з 8-10 годин роботи щотижня. Це може бути три дні на тиждень по 3 години, або чотири дні по 2 години занять.

    Навчальна група має бути чисельністю 15-20 студентів.


    Принципи роботи акторської школи «Школа образності»

  • Взаємодія душі і поведінки, змісту і форми – основний предмет школи
  • Образність – це головна форматуюча властивість людської поведінки
  • Особистісно-орієнтований підхід
  • Системність і послідовність в опануванні предметом
  • Партнерство викладачів і студентів в роботі з предметом, яким є поведінка
  • Гнучкість і відкритість до розвитку як теорії, так і методології школи


  • Акторська школа «Школа образності» в системі загальної освіти

    Загальна шкільна система освіти являє собою ретрансляцію певного об’єму інформації від учителя до учня. Учень мимоволі ототожнюється з запам’ятовуючим пристроєм, сховищем інформації. Часто людина навіть не вміє оперувати набутою інформацією. Вона не вміє формулювати думку, займати позицію, вести дискусію, а значить не може впливати на оточуючий світ, проявляти себе, створювати щось нове.

    Школа образності сповідує особистісно-орієнтований підхід. Навіть не індивідуальний, де педагог викладає матеріал з урахуванням індивідуальних особливостей кожного учня, а саме особистісно-орієнтований. Це створення загальної творчої атмосфери, де кожне питання сприймається як задача, яку необхідно вирішити своїм власним способом. Учень сам в процесі вирішення задач виявляє власний стиль, манеру, ритм, індивідуальні особливості. Він пізнає себе в процесі перетворення кожної речі, з якою має справу. У перетворенні проявляється людська гідність, активна позиція і відповідальність.


    Акторська школа «Школа образності» в системі акторської освіти

    Викладання акторської майстерності на приватних курсах, в студіях та в університеті має загальні хибні тенденції:

  • Навчання здійснюється за принципом «стимул-реакція», минаючи свідомість. Первинні безумовні рефлекторні реакції, або, навіть набутий автоматизм не має нічого спільного з творчою природою людини. Натуралізм, і начебто природність рефлекторної поведінки повертає людину лише до тваринного стану.
  • Акторській грі навчають в процесі гри (в етюдах, в репетиціях), чого нема в жодному виді мистецтва.
  • Застосовується елементний підхід: заняття окремо танцями, сценічною мовою, сценічним рухом. Наслідком цього є люди з добре поставленим голосом, красивими рухами, що поводять себе штучно й без образно.
  • Відношення до студентів, як до об’єктів впливу, експлуатація вроджених зовнішніх даних характерностей і типажів.
    Спирається на інтуїцію і натхнення.


  • В Школі образності

  • Умови кожного заняття виховують суб’єктний, а згодом творчий стан студента.
  • Перш ніж грати на сцені, студенти послідовно вчаться спочатку бачити й чути свої поведінкові прояви, потім брати в них участь і згодом, у відповідності з розвинутими власними внутрішніми критеріями, оперувати власною поведінкою: створювати образи і перетворювати їх.
  • Застосовується системний підхід.
  • Актор – є господар і майстер своєї поведінки, рішучій і мужній автор створених ним образів і перетворень.
  • Має власну, створену на українській землі, фундаментальну теорію з урахуванням найсучасніших досягнень психології особистості.


  • Зовнішні взаємодії, та зв’язки

    Випускники школи не обов’язково мають бачити свою перспективу саме в акторській професії. Але, акторська школа «Школа образності» має налагоджувати стосунки і співпрацю з театральними ВУЗами, творчими спілками та театральними акторськими агенціями, для надання рекомендацій по подальшій творчій реалізації випускників школи.

    Перспективи розвитку проекту

    Створення стаціонарної постійно діючої акторської школи. Продовження роботи над серією «Школа образності», підготовка до друку нових видань. Планується також переклад українською мовою існуючого видання. Ми маємо сайт школи образності і плануємо розширювати читацьку аудиторію сайту, та розвивати інтерактивні форми теоретичної акторської освіти.

    Засоби та ресурси для реалізації проекту

    Для реалізації проекту необхідні навчальні репетиційні приміщення, а саме: для звичайної праці – велика репетиційна зала (70-100 кв.м.), а для тренінгових сесій, і для публічних заліків (один день на місяць і в кінці курсу 6 днів) театральна зала зі звичайним розсіяним світлом. Можливі також виїзні сесії, але це предмет окремої розмови.

    Кошторис та окупність проекту

    Для того, щоб бюджетні групи мали можливість навчатись безкоштовно, виконавцям проекту потрібно фінансове забезпечення, як оплата праці, та на покриття поточних витрат. Окрім цього якщо чисельність бажаючих навчатися буде перевищувати кількість умовних «бюджетних» місць, то можливий набір в контрактну групу, кошти від якої зможуть в деякій мірі компенсувати поточні витрати виконавців цього проекту. Ця тема може бути також предметом окремого обговорення.

    Виконавці проекту

    Виконавцями проекту є Олександр Токарчук, та Наталія Токарчук.

    Досвід

    Автор методу і засновник Школи образності – Олександр Токарчук, інженер, фізик за освітою. Творче життя розпочав у фізмат школі, де здобував досвід у вирішенні математичних задач і у вивченні універсальних законів побудови фізичного світу. Продовжував свою фізико-математичну освіту в КПІ, спеціалізувався на акустиці. Паралельно, з 1976 року, захопився притаманною театру виразністю як актор київського театру пантоміми, під керівництвом Сергія Смєшка. У 1982 році розпочав викладацьку й дослідницьку діяльність в експериментальній театральній студії разом з А.Черковим, В.Савичем, Ю.Яценко, І.Дмитренко. Студія вела роботу по трьом напрямам: дослідницькому, учбовому й у постановочному. Вивчала надбання радянського театру, театрів Є.Гротовського, Г.Крега, А.Арто, Е.Декру, Е.Барби, Л.Курбаса, театру НО, Кабукі та ін.

    Предметом емпіричного дослідження Олександра Токарчука була людська поведінка, як творчість. Ціллю було виявлення універсальних принципів, законів, за допомогою яких актор мав би змогу створювати власну поведінку як витвір мистецтва. А також виявлення способів оволодіння процесами власної поведінки, як зовнішніми, так і внутрішніми. Вивчаючи творчу поведінку, О.Токарчук спирався на математичні, фізичні та філософські теорії, застосував різні способи аналізу поведінки людини. Виділив структурну одиницю творчої поведінки – поведінковий образ, його критерії, властивості й функції. Визначив основні процеси творчої поведінки: утримання й перетворення. Сформулював закони, пов’язані з енергетичною будовою людини.

    Дослідницьку й викладацьку діяльність здійснював у різних київських театральних студіях, грав у виставах проекту «Українська робітня». Більш детально історія розвитку школи образності викладена в матеріалах сайту школи образності http://activart.in.ua/. Був засновником і директором Театральної студії Тані Голубенцевой «Інституту театру». В період 2002 – 2009 роки працював головою неприбуткової громадської організації «Семінаріум», яка займалась розробкою тренінгових програм. У 2007 році здійснив серію презентацій свого методу в НЦТМ ім. Леся Курбаса із залученням експертів різних наукових галузей. Більшість з них в своїх експертних висновках рекомендували розпочати роботу над книгою для найбільш детальної артикуляції запропонованого підходу. З цього моменту «Школа образності» здобула більш розгорнутий і системний психологічний бік. Протягом чотирьох років, а саме з 2008 по 2012 рік Школа образності разом з Центром втілювала спільний проект «Семінаріум», з метою вдосконалення програми і методики акторської школи.

    Виховання актора має пряму кореляцію зі зрілістю особистості. Незрілу особистість публічна діяльність може психологічно травмувати і замість зросту привести до втрати самоідентифікації, до неспроможності приймати власні рішення, мати власну думку й діяти без керівництва з боку режисерів чи інших людей. Тому закони психологічного зростання особистості вплетені в канву навчального методу.

    Психологічну складову «Школи образності» розробляє Наталія Токарчук. Н.Токарчук навчалася акторському мистецтву й основам театрознавства в театральній студії під керівництвом А.Черкова. Одержала освіту в КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю «психолог». Психологічна практика – 11 років. Сфера наукових досліджень: психологія особистісної зрілості, психологія творчості, християнсько-орієнтована психологія.