укр / ENG / pol


Сценічні мандри драматургічних антологій Центру Курбаса за підтримки КМДА

Критики невипадково називають сучасний період у розвитку драми часом «антологізації», а іноземні дослідники стверджують, що в жодній сусідній країні немає такого розмаїття антологій п’єс, як в Україні. І відбувається це насамперед завдяки роботі драматургічного відділу НЦТМ імені Леся Курбаса, які займаються цією складною справою на всіх етапах – від зародження ідеї, укладання і редагування текстів до поширення серед фахової спільноти, насамперед театральної. І от саме вони, театри проголосували за цей формат, антологічний, своїм інтересом і втіленням. Адже драматургічні книги вирізняються від усіх інших тим, що книга – це зазвичай лише проміжна ланка між автором і театром, розрахована для більшої аудиторії – глядачів, а не читачів. Тому й робота з книгою інакша, ніж із прозою та поезією, але й потенційний резонанс значно більший. Отже, яка сценічна доля цих книг, бодай приблизні цифри, географія і тенденції? Спробували проаналізувати ситуацію поки за частиною антологій, а саме тих, які отримали підтримку Київської Міської Державної Адміністрації, за книжковою програмою Департаменту суспільних комунікацій.

Варто зазначити, що це фактично єдиний державний відділ, який системно фінансує видання сучасних українських п’єс, розуміючи їхню важливість. За підтримки Київської адміністрації минулих років побачили світ такі антології вітчизняних п’єс: монодрами «Голос тихої безодні та інші голоси», історичних п’єс «Часо&Простір», упорядковані Надією Мірошниченко, та збірка п’єс за біблійними сюжетами «Від неба до землі», упорядник Ярослав Верещак. Цього року, попри війну, хоч це й парадоксально, але й невипадково вийшла друком антологія комічних п’єс «Ажіотаж», адже в такий важкий час людям допомагає гумор та оптимізм. До книги увійшли п’єси 10 знаних українських драматургів-киян, упорядник Юлія Скибицька, дослідниця метамодернізму в сучасній драмі, видавництво «Саміт-книга». І це вже 19-а антологія, ініційована драматургічним відділом НЦТМ імені Леся Курбаса з початку війни на сході і 4-а за підтримки КМДА.

За цією програмою було опубліковано 54 п’єси авторів різних поколінь, жанрів і стилів. Книги п’єс на культурному фронті схожі на «міни вповільненої дії», адже це не лише факт літератури, а й театрального процесу. Вони «вибухають» сценічними читаннями і прем’єрами вистав та множать потенційну аудиторію у сотні, а то й тисячі разів. Драматургічний відділ Центру Курбаса займається не лише формуванням книг, а й активним поширенням серед фахової спільноти – театрів, мистецьких вишів, критиків і дослідників драми. Сотні листів, десятки адресних розсилок і презентацій не лише в Києві, а й у більшості великих міст України і закордоном. Це різні форми: і мультимедійні презентації з фото та відео з вистав, і сценічні читання цілих п’єс чи фрагментів, і конференції та дискусії. Статті про антології та окремі п’єси також друкувалися в альманасі «Курбасівські читання» і на сайті «Драма&Світ». За попередніми даними за опублікованими текстами було поставлено понад 80 вистав і сценічних читань. Це театри різних типів: національні і обласні, міські і незалежні, студентські і аматорські, що свідчить про інтерес від різних аудиторій. Широка й географія сценічних реалізацій збірок: Чернігів і Запоріжжя, Херсон і Маріуполь, Кривий Ріг і Тернопіль, Чернівці і Коломия, Львів і Дрогобич, Луцьк і Нововолинськ, Ужгород і Червоноград. Серед Київських театрів можемо назвати також міські Театр на Подолі, Молодий, Сузір’я, Муніципальний «Київ», незалежні театри «Перетворення», МІСТ, «Наш», КХАТ, КТСДіК. Не оминули увагою ці п’єси й мистецькі виші – КНУТКІТ імені І.Карпенка-Карого та КНУКІМ. Лідером у сценічному втіленні п’єс із цих книг можемо назвати Центр Курбаса, який здійснив самостійно і у співпраці з незалежними театрами 8 постановок за текстами антологій. Постановки цих п’єс відбувалися і закордоном, зокрема у Польщі, Словаччині, Естонії, Білорусі, Великобританії, США та Австралії, а акторські читання також у Грузії, Франції, Канаді. Загалом лідерами серед авторів за сценічними втіленнями можна виділити п’єси Анни Багряної, Олександра Вітра, Тетяни Іващенко, Олега Миколайчука, Неди Нежданої, Наталі Уварової. Якщо простежити за динамікою сценічних втілень різних збірок, то найбільше поширення спостерігаємо серед моноп’єс, що не дивує, бо популярність жанру росте у всьому світі. Центр Курбаса проводив навіть окремий фестиваль-лабораторію «МоноЛІТ», який поєднав читання, вистави і дискусії на тему монодрами в Україні. А у Львові, скажімо, було найбільше сценічної реалізації п’єс антології за біблійними сюжетами «Від неба до землі», що теж виглядає цілком закономірно, адже саме це місто славиться своїми чисельними храмами та давніми релігійними традиціями. Історичні драми з антології «Часо&Простір» ставилися переважно на великих сценах державних театрів, адже такі п’єси тяжіють до монументального стилю (Зокрема Київ, Чернігів, Луцьк, Хуст). Ці тексти надзвичайно важливі для переосмислення історії з української позиції, що нині особливо актуально.

Повертаючись до нової антології «Ажіотаж», сподіваємось і на ажіотаж від театральної спільноти. Адже гумор в усі часи допомагає загоювати рани і не втрачати надії, а особливо в час війни. Більше половини п’єс антології вже поставлені на сцені, деякі неодноразово, проте чимало п’єс іще не втілені, тож сподіваємось і на нові прем’єри.

Надія Мірошниченко


1     Від неба до землі    

4     Торішній сніг-2     Яблука Помони-КНУТКІТ імені І.Карпенка-Карого    

Балада про Крути-Чернігів     Двері-4     9    

Останнє танго у Хусті Гавроша     Часо-Простір-обкладинка