укр / ENG / pol

"Дівчина з Хіросіми, яку Лякає Грім / Hiroshima Girl is Afraid of Thunder"
за п'єсою Хісасі Іноуе "Життя з Батьком", реж.Б.Поліщук

1    

Хто МИ? Навіщо МИ?

Для нас, сьогоднішніх українців, ця історія не є ані фантазією, ні чутками. Нині перед нами багато таких Такедзо і Міцуе. За кордоном повідомляють про наші міста та села, які зазнали бомбардувань з 24 лютого, і про жертви, які там загинули, або були поранені. Ці покалічені жертви та їхні родини щодня приїжджають потягами, чи авто до відносно не пошкодженого центру та західних міст. Серед них діти, які втратили руки, або ноги, красиві дівчата, яким поранили обличчя, або тіло, молоді парубки, які постраждали, захищаючи своїх коханих. А поруч з ними їхні близькі, яким іноді ще важче за них самих. Батьки плачуть на похоронах перед могилами: «Я б хотів померти замість сина».

Всі ми спостерігаємо за ними. Те саме «почуття провини за те, що ти здоровий і живий», як у Міцуе, спалахує всередині кожного. Ми живемо з цією «провиною». Хоча ми нічого поганого не зробили… Ми просто живі… Війна не вбиває людей лише танками, гарматами, ракетами та ядерною зброєю. Серця живих людей постраждали від втрати, чи болю за близьких.

П’єса написана також як своєрідна декларація неприпустимості знову використовувати ядерну зброю. І ось сьогодні ми чуємо про загрозу ядерної війни, яка нависла над Україною і людством. Ми бачимо в новинах, як президент російської федерації погрожує ядерним потенціалом своєї країни.

Хіросіма та Нагасакі для Іноуе були містами-героями, так само як для нас тепер кожне зранене українське місто. У цій п’єсі він повною мірою використав діалект Хіросіми, щоб делікатно та сміливо зобразити весь біль її жителів. Коли ми прочитали п’єсу Іноуе Хісасі, у нас виникло бажання втілити його думки та поділитися нашою «дивною провиною» з людьми всього світу.

Перформанс реалізується ГО “Галерея сценографії” (Львів) та НЦТМ ім. Леся Курбаса. Місце прем'єри - НЦТМ ім. Леся Курбаса (Київ) за підтримки УКФ.

Дуже важливо презентувати перформанс саме в Києві. Місто пережило загрозу вторгнення, а передмістя столиці – непоправні втрати та жахливі руйнування. Наразі у Києві також перебуває багато тимчасово переміщених осіб, які змогли вибратися живими з особливо небезпечних територій і намагаються жити далі, долаючи посттравматичний стресовий розлад. Мистецьке осмислення жахливих подій, які стали нашою реальністю, може допомогти українцям, які страждають від комплексу вини того, хто вижив. Важлива також емоційна реабілітація задіяних в постановці українських митців – робота над виставою, як процес усвідомлення необхідності культурного фронту, мистецтва в часи війни.

Творча команда:

  • Переклад п’єси з японської Юлія Кузьменко
  • Режисер та сценограф Богдан Поліщук
  • Sound-дизайнерка Яна Шлябанська
Перформери:
  • Міцуе - Світлана Олексюк
  • Такедзо - Максим Кущов
  • Дух Хіросіми - Софія Микусь (флейта)
Адміністративна команда:
  • Менеджерка проєкту Марина Бойчук
  • PR-менеджерка проєкту Лілія Волошина
  • Консультантка з питань японської мови і культури, координаторка контактів з японськими партнерами Томоко Аннарі

Who are WE? Why are WE here?

For us, Ukrainians, this story is neither a fantasy nor a rumor. Nowadays, we have many such Takezo and Mitsue. It is often reported about our cities and villages that have been bombed since February 24, and about the victims who died or were wounded there. These maimed victims and their families travel daily by train or car to the relatively unscathed central and western cities. Among them are children who lost arms or legs, beautiful girls who were injured in the face or body, young men who were injured while defending their people and country. And next to them are their loved ones, who are also badly affected by war even if they are safe and sound. Parents cry at funerals in front of graves: «I would like to die instead of my son».

We can see them. Inside the Ukrainians, there is the same «guilt for being healthy and alive» as inside Mitsue. We are living with this «guilt». Although we have done nothing wrong… We are just staying alive… War does not only kill people with tanks, guns, rockets and nuclear weapons. Survivors' hearts bleed from loss and pain for loved ones.

The play was also written as a kind of declaration of the inadmissibility of using nuclear weapons again. It's a kind of a manifesto: never again! However, it happens again and the President of the Russian Federation says he is moving nuclear weapons to «combat ready» status. Ukraine, together with the whole world, is anxious about the future.

Hiroshima and Nagasaki were hero cities for Inoue Hisashi, just like every wounded Ukrainian city is for us now. In this play, he made full use of the dialect of Hiroshima to delicately and boldly portray the pain of its inhabitants. When we read Inoue Hisashi's play, we wanted to embody his thoughts and share our "strange guilt" with people around the world..

The project «Hiroshima Girl is Afraid of Thunder» is a creation of a theatrical performance via the director's reflection of the play«Living with Father» in partnership with the NGO "Gallery of Scenography" (Lviv) and Les Kurbas' National Centre for Theatrical Art (Les Kurbas' Centre, Kyiv).

It is very momentous for us to present the performance in Kyiv. The city community has overcome the threat of invasion, and the suburbs of the capital suffered irreparable losses and terrible devastation. Currently, there are also many temporarily displaced persons in Kyiv who managed to get out alive from particularly dangerous areas and are trying to live on, coping with post-traumatic stress disorder. Artistic interpretation of the horrible events that have become our reality can help Kyiv residents suffering from the survivor's guilt. The emotional rehabilitation of the Ukrainian artists involved in the production is also important - work on the performance as a process of realizing that the cultural front and art are necessary in wartime.

Creative team:

  • Translation from Japanese – Julia Kuzmenko
  • Director and set designer – Bohdan Polishchuk
  • Sound designer – Yana Shliabanska
Performers:
  • Mitsue – Svitlana Oleksiiuk
  • Takezo – Maksym Kushchov
  • Spirit of Hiroshima – Sofiia Mikus (flute)
Administrative team:
  • Project manager Maryna Boichuk
  • Project PR manager Liliia Voloshyna
  • Japanese culture consultant and partners contact coordinator Tomoko Annari



Посилання на сторінку у фб:
https://www.facebook.com/HiroshimaGirlisAfraidofThunder/

Посилання на подію у фб:
https://fb.me/e/3RhQbX4WP

Вхід безкоштовний. Реєстрація на всі покази обов'язкова:
https://forms.gle/cGRugGg9sswGZJfx6