укр / ENG / pol

"Из мира аднаво в другой..." (летаргічна клоунада за "Нотатками божевільного" М. Гоголя)


режисура, сценографія - Марк Нестантінер
дизайн - Володимир Карашевський
пластика - з.а. України Алла Рубіна

Поприщін - з.а. України Віталій Лінецький
Мавра, Софі, Інквізитор - Вікторія Авдєєнко

світло - Євген Коп'йов
звук - Володимир Данилевський
технічних директор - Сергій Матвієць

у виставі використані фрагменти з творів Альфреда Шнітке




“Поприщін неодноразово намагається стати таким, як світ. Він відчуває гордість, що причетний до якихось загальновідомих цінностей суспільства... Але у нього інша природа. У нього не виходить. Там є вислів – "не человек, а черепаха в мешке", – але надсенсибільна, надчутлива черепаха! Це ж треба було таким народитися! Він не може пережити порожнечу життя. І навіть цього не усвідомлює. Він би хотів чути інші звуки, інші слова, бачити зовсім інше світло, відчувати іншу енергію. Його вразило не те, що песики розмовляють, а що вони один з одним розмовляють – "по-человечески" – по-людськи. З ним ще ніхто так не розмовляв. Він весь час каже: "Я сказал сам себе". А песики цікавляться, чому один не зустрічався з іншим, вони чують один одного – песики... Він відчув ту людяність, ті ноти, те звучання, до якого мала бути призначена взагалі людина, він побачив: "как повела она своими глазами... Пропал я, Господи... " Від чого? Вона є носієм іншої енергії, іншого світла. Він прагне іншого виміру, де песики розмовляють один з одним, а люди випромінюють інше світло.”

М. Нестантінер

“У театр ходити складно, тому що театр – це жива присутність. Це не завжди приємно. Це буває боляче, страшно, іноді навіть соромно. І не тому, що погано грають, а тому що ти наодинці з живою іншою людиною, яка хоче тобі щось сказати, а ти не завжди готовий йому відповісти. І нема за що сховатися, наприклад, як за стінку екрану комп'ютера, чи екрану кіношного. А театр одного актора – це особлива жива присутність, найвідповідальніша форма спілкування актора і глядача. І ось сьогодні на спектаклі подумала: Господи, як же я заскучала за театром, як добре, що він є. Як добре, що є ця жива присутність, від якої нікуди подітись і нікуди подітись не хочеться.”

Т. Чайка, кандидат філософських наук

“Вистава цінна тим, що не спрямована на зовнішні ефекти... Важливі усі деталі внутрішні, і ось цей постійний рух – набирає, набирає!.. Дуже хороша вистава. Тиха... і цей тихий стук в кінці…”

К. Пітоєва, співробітник Дому-музею Михайла Булгакова

 



zapiski1     zapiski6     zapiski5

zapiski7     zapiski9

zapiski10     zapiski8    

zapiski3     zapiski4    

zapiski2