selfcon
 
укр / ENG / pol

Корнієнко Н.М. Самосвідомість: гра в театр. (Соціологічний портрет сучасника).
К.: КМЦ "Поезія", 2003. - 94 с.

Це перше в Україні соціологічне дослідження художніх потреб, соціально-психологічних та духовних орієнтацій молодої людини кінця ХХ початку ХХІ ст.

“1999-го року Центр Леся Курбаса створив Вільну Інноваційну Академію Театру (ВІАТ) – відкриту територію для навчального процесу, і провів серед “абітурієнтів” – а це переважно молодь, яка “обирає театр як свій головний художній пріоритет”, – соціологічне дослідження. Дослідження відбувалося впродовж 1999–2001 рр. Його висновки не втрачають своєї актуальності у наступні роки, у чому експерти пересвідчуються й сьогодні.
Ми пропонуємо не тільки дані відповідей на те чи те запитання. Чим далі ми рухаємось по контексту анкети, тим глибше вивчаємо внутрішні змісти відповідей: даємо так звані “двомірки”, “трьохмірки”, “чотирьохмірки” – взаємозалежність, скажімо, між освітою респондента та його враженням від перших відвідин театру; або “залежність” автопортрету від того, хто був вчителем, і як ставиться респондент до проблеми національного тощо. Ми мали можливість скласти досить коректний портрет нашого сучасника, в пріоритетах якого – театр.
Соціологічне дослідження “Самосвідомість: гра в театр. (Соціологічний портрет сучасника)” мало на меті вивчити і проаналізувати феномен автопортрету абітурієнта; його літературоцентриські орієнтації (чи їх відсутність); мотивації вибору саме театру; деякі соціопсихологічні цінності особистості; контекст мотивацій; ставлення до української культури, а також деякі складні буттєвісні орієнтації, в тому числі приховані, часто такі, що існують на позасвідомому рівні”.
Корнієнко Н.М. “Я” на межі тисячоліть // Корнієнко Н.М. Самосвідомість: гра в театр. (Соціологічний портрет сучасника). – К.: КМЦ “Поезія”, 2003. – 94 с.