Корнієнко Н.М. Самосвідомість: гра
в театр. (Соціологічний портрет сучасника).
К.: КМЦ "Поезія", 2003. - 94 с.
Це перше в Україні соціологічне дослідження художніх
потреб, соціально-психологічних та духовних орієнтацій молодої
людини кінця ХХ початку ХХІ ст.
“1999-го року Центр Леся Курбаса створив Вільну Інноваційну
Академію Театру (ВІАТ) – відкриту територію для навчального
процесу, і провів серед “абітурієнтів” – а це переважно молодь,
яка “обирає театр як свій головний художній пріоритет”, – соціологічне
дослідження. Дослідження відбувалося впродовж 1999–2001 рр.
Його висновки не втрачають своєї актуальності у наступні роки,
у чому експерти пересвідчуються й сьогодні.
Ми пропонуємо не тільки дані відповідей на те чи те запитання.
Чим далі ми рухаємось по контексту анкети, тим глибше вивчаємо
внутрішні змісти відповідей: даємо так звані “двомірки”, “трьохмірки”,
“чотирьохмірки” – взаємозалежність, скажімо, між освітою респондента
та його враженням від перших відвідин театру; або “залежність”
автопортрету від того, хто був вчителем, і як ставиться респондент
до проблеми національного тощо. Ми мали можливість скласти досить
коректний портрет нашого сучасника, в пріоритетах якого – театр.
Соціологічне дослідження “Самосвідомість: гра в театр. (Соціологічний
портрет сучасника)” мало на меті вивчити і проаналізувати феномен
автопортрету абітурієнта; його літературоцентриські
орієнтації (чи їх відсутність); мотивації вибору
саме театру; деякі соціопсихологічні цінності
особистості; контекст мотивацій; ставлення
до української культури, а також деякі складні
буттєвісні орієнтації, в тому числі приховані, часто
такі, що існують на позасвідомому рівні”.
Корнієнко Н.М. “Я” на межі тисячоліть // Корнієнко Н.М.
Самосвідомість: гра в театр. (Соціологічний портрет сучасника).
– К.: КМЦ “Поезія”, 2003. – 94 с.
|